вот что мне истено непонятно так это поведение мирных военных во время кризиса. С одной стороны они видят как государство которому они служат, ложит на них и порой даже ездит заставляя разгонять демонстрантов, которых с каждым днём становиться всё больше. И с другой стороны они являються патриотами власти, тоесть подчиняються тем кому присягли, тем кто на них ложит. И у каждого второго есть ключи от склада с боеприпасами и огнестрелом, а если и нету то знают где достать.

Вот так и живи в страхе дефолта или гражданской войны, точнее граждан с правительством.

нашол видео аж на слезу пробило, насколько качественная агитация.

Проходит время, и приходиться возвращаться к старому блогу, не из за большого желания его вести и не из за того что опять появилось про что писать а из за элементарного желания побыть опять анонимом. Не в том смысле что скрывать своё литцо от всех а просто не раскрывать где я живу и как меня завут.

А так кто сейчас это читает знайте что занимаюсь тем что торгую на рынке, вечерами пью кофе и сижу в кофейне с бесплатным вайфаем. Иногда читаю книги, точнее каждое утро пока добираюсь до роботы, щас читаю 99 франков.

Кстати по моему стоит выйчить французкий для тоо что бы читать в оригинале.

И только тишина успокаивала. Звук шипящей сигареты разрезал тишину но показывал на сколько эта тишина пуста. Легкий свет освещал лезвие бритвы и ещё оди небольшой надрез от запястья. Через пару минут ещё одно но уже глубже. И свет начинает уходить в небытие так же как и я.

Нужно чем то убивать время, нужно вытеснять воспоминания,
Нужно начинать работать, и улыбаться, да нужно улыбаться

І знов те саме вдругє у житті.

Вона про мене хвилювалась а я не помічаючи цього просто не усвідомлюючи плював їй у спину. І ось результат. Все тепер вже на сто відсотків можна казати що я її втратив назавжди. Я одного разу записував у щоденник що якщо ти вже здався то не виривайся коли вже тебе тягнуть на плаху.
Між нами виросла стіна. Велика товста залізобетонна стіна, об яку можна тільки розбитися…

Так я знаю що треба продовжувати жити далі але чесно кажучи зараз цього я не хочу більше за все. Треба сходити до супермаркету купити собі горілки та томатного соку та просто нажертися, знаю що не допоможе але хочеться. Я більш ні яких наркотиків досить вони вже попсували мені життя…

Життя підійшло до своєї крайньої вертикалі, так хочеться зараз випити гвинта та просто заснути, заснути щоб завтра прокинутися іншою людиною, хоч на хвилиночку побути іншою людиною, але не бути собою, в ніякому разі не бути собою!!!!

Current Location: у космосі

Вона знов закриє перед очима двері та почне плакати
Вона постійно сперечається з собою вона йог хоче і ні
Вона відкриває вікно та смалить свій синій Кемєл
Вона на грані і він чомусь може її тільки підштовхнути
Вона вже не може без цього він вже не може без неї

Current Location: у космосі

Саме зараз я Думаю про те що могло статися тоді
Чому я поступив саме так, чому вона так відреагувала
Чи можна усе повернути, хоча нема чого повертати
Вона не хоче цього, а я хочу, але не можу у цьому зізнатись

Current Location: у космосі

Зараз сиджу і плачу, так мені і треба…

Current Location: у космосі